«Знадобилося близько шести місяців, щоб я зрозумів, що нарешті-то готовий поставити їй це питання, - сказав Джордж. - І це був такий жахливий момент. Ми ніколи про це не говорили. Я все ретельно спланував. Сховав позаду неї кільце. Подбав про музику. Приготував вечерю. Вона тільки прилетіла з Лондона. Ми повечеряли, і вона раптом пішла мити тарілки, хоча ніколи цього не робить. Я закричав: «Куди ти пішла? Вернись »Потім, коли ми знову сіли, я попросив її поглянути на коробочку за спиною». Вона обернулася, взяла її, подивилась і простягнула мені зі словами: «Це кільце». З таким виглядом, ніби його там хтось забув. Але я все ж опустився на коліно і сказав: «Я не можу уявити, що проведу залишок життя без тебе».
Попри всю романтичність ситуації, Амаль відповіла не відразу. «Вона подивилася на мене і сказала:« Боже мій ». І ми провели так 25 хвилин, - зі сміхом продовжив Джордж. Я точно знаю, тому що ми визначили по плей-листу. 25 хвилин. Зрештою, я не витримав: «Сподіваюся, відповідь« так », але мені б все ж хотілося його почути. Мені все ж 52, і у мене скоро стегно відвалиться ».
Амаль, зрозуміло, погодилася.