«Чесно кажучи, я думаю, що мій син ще дуже юний для того, щоб я могла залишати його. Я насправді думаю, що в перші п'ять років життя дитини ви повинні проводити з ним стільки часу, скільки зможете. Тепер я бачу, що мої діти цілком самодостатні. У них дійсно є своє життя, вони знають чого хочуть і знають, ким вони є. Я думаю, що працювати - це нормально. Я просто щаслива, що не повинна займатися цим кожен день. Якщо я їду, то я дійсно виїжджаю. Коли я вдома, то я займаюся тільки домашніми справами. Це те, як все влаштовано в нашій родині ».
Гвінет також зізналася, що все ще не може змиритися остаточно зі смертю батька, який помер від раку в 2002 році: «Це був найважливіший момент в моєму житті. Це було жахливо. Пам'ятаю, як люди питали мене: «Як ти будеш працювати, якщо ти плачеш цілий день?». А я думала: «У мене так багато болю в зв'язку з загибеллю цієї людини. Наче я плачу вже 100 років. Мені важко зрозуміти, що мої діти ніколи не дізнаються його. Дуже складно зрозуміти, що якби він повернувся до життя, то він би не знав мого номера телефону, моїх дітей, мого чоловіка. Він би не знав мого життя. Мені все ще складно прийняти його смерть ».